Думала, що дитина просто спокійна, не голодна і гарно спить, а виявилось, що їй вже було погано
Це вам дитна так сказала?
Насправді ні, почався інфекційний процес, якого ще скоріше за все не було б ще видно ані по крові, ані по осмотру лікаря. Йшла боротьба імунітету і бактерії і поки що не було переможця, коли він з'явився, то дитині і погіршало. А могла бути ситуація наоборот, коли імунітет переміг. Тобто якби ви потрапили б до лікаря за два дня "до", скоріше за все ви б не отримали конкретного діагнозу, бо не можна діагностувати те, чого ще толком і немає, саме в ранньому віці цей перехід дуже швидкий. Крім того, бактеріальна інфекція ефективно лікується саме в острому варіанті. Це дивно, але це так. Не складно вилікувати дитину, що має пневмонію, яку
до того нічим не лікували. А якщо цю пневмонію до того профілактично полікували АБ, то вона розвивається в складному для лікування варіанті, доводиться лікувати її менш безпечними ліками.
Уявимо, було ОРВІ, пройшло 5 днів, дитина спить без просипу. Це може бути (і найчастіше так і є) реакція одужання, коли дитина висипається за всі ті недоспані ночі. А ми беремо нашу дитину і тягнемо її до лікаря, шукати щось, по дорозі чіпляємо щось справжнє на ослаблену імунну систему чи отримаємо гарний перелік непотрібних ліків. Точно так же із їжею. Цей перехід до бактеріального ускладнення фактично неможливо впіймати прямо в цей самий момент. Да це і непотрібно, все ж таки, бактеріальні ускладнення при правильному догляді нечасті, а тягання до лікарів "якщо спить", "якщо не їсть" без конкретних симптомів загрожує гіпердіагностикою або надмірним лікуванням.
добавлено спустя 15 минут:
то багато чого можна було уникнути.
З того, що ви писали тут і в щоденнику про ту вашу хворобу, я не можу сказати, що ви запізно помітили ускладнення. Можливо ви так їх боїтесь через те, що вам
потім довелося пройти під час лікування. Нажаль, в нашій країні потрапляння в лікарню є більшим стресом ніж сама хвороба. Тобто не так страшна сама хвороба, не так навіть страшні АБ, скільки перебування в наших лікарнях, непотрібні уколи, куча тяжких для дитини непотрібних процедур.
Ми мали бактеріальний бронхіт в майже 2 місяці. Звісно, ми його діагностували в самому розквіті і за всіма аналізами він був дуже-дуже не гуд. 99% інших дітей в такому випадку поїхали б у лікарню, отримали кучу уколів, крапельниць, массу стресу, а мама - невроз, після цього подібні діагнози спричиняли б у мами стан "більше - ніколи в житті". В той час як, якщо не отримати всі "цікавості" перебування в наших лікарнях, то виявиться, що це лікується не складно і не боляче, і взагалі немає нічого такого дуже страшного. Тобто цей страх багатьох батьків перед ускладненнями - це не так страх перед хворобою, як страх перед нашими лікарнями і лікуванням там - тяжким, болючим, часто шкідливим і непотрібним, дорогим.
Якщо вдається організувати грамотне лікування подібних ускладнень в домашніх умовах, то це інша справа взагалі і по тривалості лікування і по вливу на здоров'я дитини. Звісно, таке можна зробити не завжди, є об'єктивні показання до госпіталізації. Але в нас переважна більшість бронхітів-пневмоній цілком можуть лікуватись вдома і не отримувати стрес і шкоду для здоров'я.