Овуляшки он-лайн

все о планировании, зачатии, беременности, родах и детях

... Ушла в себя... Вышла из себя... Была не в себе... Пришла в себя... Зашибись находилась...
Автор
Сообщение
вот оно мое маленькое чудо
Спойлер:
люблю, люблю, люблю... Как и всех остальных!!!
Поблагодарили(5): rudi, Наталия-НБ, *L*E*A*, mavka, НежностьLove
Спойлер:

В ближайшие 4 недели Тим так (((. В пятницу на тренировке.
Поблагодарили(4): rudi, Натусе4ка, mavka, skrolik

Ну вот уже и 12! Люблю тебя мой родной, мой талисманчик, мое счастье!!! Пусть у тебя в жизни все складывается отлично и осуществляются все мечты.

добавлено спустя 19 минут:

Спойлер:
все семейство в сборе

добавлено спустя 14 минут:

Спойлер:
так мы готовились к НГ ))
Спойлер:
Поблагодарили(4): Наталия-НБ, Натусе4ка, *L*E*A*, mavka
Спойлер:

уже начали тренировочный процесс в новом 2021. пусть все у нас получится!!!!
Поблагодарили(3): Натусе4ка, *L*E*A*, mavka
Давно меня здесь не было.
Времени не особо много. Локдаун-дистанционное обучение пережили отлично. У каждого свои гаджеты и платформы. поэтому проблем не было ( да и перешли на другого интернет оператора, поэтому интернет тянул все).
Тренировались все время. Катюха успела стать чемпионкой по ката. А я заработала 2 медальки по бегу (дистанция 5 км).
Сейчас занимаюсь изготовлением декораций к школьному спектаклю "Дюймовочка" . Посмотри, что получится.
Случайно 2 раза победила в розыгрышах, выиграла индивидуальную тренировку в другого тренера ( наш был конечно-же недоволен) и амбулаторное посещение узкопрофильных специалистов в течении года, в нашей новой клинике. Но перед этим были кое-какие проблемки по здоровью) . А тут такое! Но думаю, я там не буду частым гостем.

По-поводу недовольства нашего тренера.
Изначально, 3.6 года назад, мы должны были идти у другому, но пришли не в день его тренировок. Остались. Сначала сын, потом через полгода дочь. Через год я, и в сентябре 2020 самый младший. В сентябре Тиму забрал к себе шихан ( наш шеф), но он продолжал ходить и к нашему тренеру. Пока недели 2 назад , на тренировке, тренер не сказал : " Тим на тренировке не считается, он у нас в гостях " (вот тут я немного не поняла.... ) в общем решили мы с сыном, что он перестает ходить к нему, а переходит на силовую тренировку ( что тоже очень нужно для выносливости в боях) к тренеру - сыну шихана (это тот к которому мы не попали). Так теперь тренер ворчит, что ушли от него. Хотя сын официально, по документам у шихана.
Дальше, знаете вы или нет, у нас проводятся соревнования по ката(техника) и кумите(бои). И ката мы сдаем на аттестации. Мне например на начало мая нужно 12 ката. ( я знаю хорошо, 3 нужно подучить). И если на аттестации стоит 100 человек и на руку или ногу. которая немного не дотянута, особо не обращают внимания, то на соревнованиях ты один 5 судей и от 4 до 15-18 соперников в категории). На тренировках этому мало уделяется времени. Поэтому мы еще дополнительно ходим на индивидуальные занятия и конечно же платно. Но какое у меня было недоумение, когда договаривались на эти выходные (в следующие у всех 3- детей соревнования), а он сказал: "меня жена не отпускает!!!" В смысле? прийти в зал на 1.5 часа, заработать 900 гривен и тебя не отпускает жена? Ну по поводу жены, это отдельная тема. ей 32, ему 24. У нее ребенок, его ученик. Она поспособствовала разводу с его первой женой. В общем мы договариваемся с другим тренером, Чемпионкой мира по ката. Это тренер нашего клуба и шихан разрешает это все. Так наш сэмпай теперь в упрек ставит.
Поблагодарили(3): Олёна, *L*E*A*, mavka
Катька 1 в ката в категории 8-9 лет ( ей недавно только 7 исполнилось). Тимчик 3 в ката и 3 в кумите в категории 12-13 лет ( тоже новая категория). Ванечка 4, но он занимается всего 5 месяцев и дрался очень хорошо. у меня 2 медали за бег, снова 2 по 5. Теперь хочу уже 10 км попробовать.
Занялась своим здоровьем. Наконец-то прошла маммографию. УЗИ до этого делала, но здесь более информативна все же маммография. Все более-менее. Была у кардиолога, были непонятные боли в груди и поднялось давление ( я то знаю от чего и ей это рассказала), но человек с 40! летним стажем, при первичном обращении, с идеальной кардиограммой, без анализов выставляет диагноз: Гипертоническая болезнь 2 степени, 2 ФК ( по протоколам это стойкое повышение давление до цифр 1601-180/90-100 с изменением в органах мишенях). И назначает сильнейшие лекарства. Далее, 1\4 таблетки, а таблеточка то в оболочке и неделима ( в аптеке аналогов не предложили). Мое давление через 3 дня на приеме пустырника благополучно пришло в норму. и вот уже 2 недели так и остается. О какой ГБ идет речь, я так и не поняла. Ну раз уже я начала обследование, то нужно завершить. Кровь общий, биохимия, почечные, печеночные, липопротеиды -норма везде. УЗИ почек, допплер сердца - норма. Вот индекс НОМА немного подкачал. Глюкоза 5.48 инсулин 15.49 И то и другое в норме, но их соотношение превышено. Инсулинорезистентность? Пересдаю сахар 4.48. В понедельник: глюкозотолерантный тест ( правда я не знаю как я его выпью, этот раствор глюкозы), опять НОМА. УЗИ щитовидки не так хорошо, как хотелось бы. в 2016 году мне поставили АИТ. Пью эутирокс 100. ТТГ сейчас в норме 2.4. А началось с 25! в 2019 нашли узел. В этом году переделывала УЗИ он не увеличился, но появился новый (( он очен не большой 3 мм. даже не описан ни его кровоток, ничего. Покаказний к ТАПБ нет, но нужно сдать анализы на кальцитонин и ионизированный кальций. Страшновато, как-то. Прошла обследование на аппарате Танита ( из-за ИМТ 27,7) , но как оказалось жира то лишнего у меня нет. И такой индекс за счет мышц. Мой метаболический возраст 40 лет. Так что продолжаю бегать от болезней и дальше.
Поблагодарили(2): *L*E*A*, mavka
Намечается много соревнований, но вот прошел слух про новый локдаун ((( а дети так готовятся и пашут.....
В школе все хорошо. Только в старшей школе очень мало уделяется внимания изучению стихов. У Катюни все стабильно - 2 стиха в неделю по русской литературе и 1 -2 по украинской.
Сегодня была на приеме у эндокринолога. Она спросила, давно ли я занимаюсь спортом. Потому. что у меня оказывается идеальные анализы. Никакой инсулино-резистентности! Глюкозо-толерантный тест отличный, индекс НОМА великолепный. Теперь мне только мониторить ТТГ и УЗИ щитовидки 1 раз в полгода. ( но бывает, что при АИТ узлы сами исчезают). так что спорт и здоровое питание мой девиз жизни!

добавлено спустя 34 минуты:

за время постановки диагноза АИТ в 2016 году я побывала у 4 эндокринологов! И вот только сейчас, я нашла своего. Очень молодая и очень грамотная. С ней ощущаешь себя на "одной волне". Еще она мне сделала сегодня комплимент: " Вы идеальный пациент. Таких бы побольше!" Поговорили о многом. О новомодных диетах ( животрепещущая тема, особенно у эндокринологов), про количество заболеваний сахарным диабетом 2 типа. О многом. Как-нибудь собирусь и напишу мотивационную статью по этой теме.

Доброго морозного солнечного утра. У нас -5!
После разговора с эндокринологом, понимаю, что очень много людей наплевательски относятся к своему здоровью. И не потому. что нет денег, нет времени. Просто думают, со мной это не случится. А когда приходят на прием, то бывает уже поздно. Хотя, приди год назад, все могло бы быть по другому. Тема сахарного диабета 2 типа у нас в стране очень насущна. Так вот, если бы обращались при первых симптомах, то 50 % могло бы остаться в фазе преддиабета и на 3-5 лет отстрочить его и 25% из этого количества, вообще избежать манифестации. Берегите свое здоровье, не экспериментируйте. Не занимайтесь самолечением. Включайте в свою жизнь если не спорт, по посильные физические нагрузки. И ваш организм скажет спасибо, о заботу о нем!
Поблагодарили(2): rudi, mavka
Не прошло и года, как я здесь. Читаю, но как только собираюсь написать, сразу возникают неотложные дела.
Ка прошел месяц:
- мужа встретили
- в соревнования поучаствовали (золото и серебро. Всеукраинский чемпионат г. Запорожье)
- в Одессу съездили (правда погода подвела)
- летний отдых забронировали!!!
- деревья посадили
- заболели-выздоровели
- слегла мама мужа . Ей 93 ((( не знаем поднимется ли уже. Но муж ездит к ней за 200 км, раз в 3 дня и возит кушать. Потому что его младший брат, который живет с ней и является ее опекуном не хочет ей варить кушать. Все всухомятку (((
- дети на дистанционном обучении, предположительно до 18.04
- город превентивно отправили в локдаун до 15.04
- готовимся к аттестации (30.04) главное, что бы не отменили
Поблагодарили(1): *L*E*A*
Троекратное УРА!!! Моя маленькая девочка, 2 место на Чемпионате Украины по киокушинкай карате в разделе ката 8-9 лет. Она не боится идти в старшую категорию, хотя ей всего 7. А в категории разрешено выступать до 9 лет 11 месяцев и 29 дней. Расстроилась, что 2. Ну о каком расстройстве может идти речь. Умничка моя!!!!! Люблю
Поблагодарили(6): rudi, Наталия-НБ, Олёна, *L*E*A*, mavka, Happy_moon
Я довго мене тут не було...
Поблагодарили(1): rudi
Повертаюся...
З моїм теперішнім життям

добавлено спустя 12 минут:

Багатьох дівчаток пам'ятаю ще зі свого першого акк. Шкода що зараз не можу читати в закритому розділі(((
Поблагодарили(1): oksana1982
З моменту останнього допису багато чого було- змагання у дітей. Гарні результати і не дуже. Спортивні збори і аттестації.
Нарешті закінчення карантину і очне навчання. 30-ти річчя школи і грандіозний концерт з участю 3 моїх дітей.
Ковід у мене (завдяки вакцінації) температура 1 день і ніяких ускладнень.
Планування аідпустки з 24.02.22....
Поблагодарили(1): Олёна
25-26.02.22 ми з дітьми мали бути на змаганнях з карате. ЧЕ в Іспанії.... мали вилітати 23. Та не склалося з квитками.
Ще з початку лютого якась постійна привога вітала у повітрі. 18.02 чоловік прилетів у відпустку (тільки завдяки йому ми живі і ментально здорові). Ми почали готуватися до короткої відпустки. Мали в обід 24 їхати..
23 вночі не могла заснути. А 24 прокинулася о 4.45 від дуже сильного поштовху серця. Потім почула глухі звуки вибухів... вийшла на вулицю і все зрозуміла.
Поблагодарили(1): M!racle
Малеча ще солодко спить з передчуттям гарної відпустки.
Розбудила чоловіка. Дзвінок від доньки з Києва : " мама, тут всюди вибухи". (Як можу заспокоюю. Потім весь день вмовляю її віїхати. Десь о 17 такі вирішилися. Але 120 км їхали 6 чи 7 годин).
7 година ранку піднімаю дітей ( на той час вже нвчиталась информації море). Без ніяких прикрас : " Діти, почалася війна. Інструктаж, як вести себе при різних ситуаціях"
7.30 чоловік до магазину, докупити продуктів (в черзі простояв десь години 3)
Я весь чей час курсирую між будинком і вулицею. Бо не можу до нього дозвонитися.
11.00 подзвонила кумі. Вона живе напротив Антоновського мосту. І всі події розгорталися перед вікнами її чудового будинку, в який вони заселилися 26.12.21. Вони х 3 дітьми у подвалі (((
Потім був проліт ракети і вибух в військовій частині у Чернобаївці.
Але досі не вірилося... не хотілось вірити...
Поблагодарили(4): M!racle, oksana1982, Олёна, sweetmama
Літаки в небі. 5 гелікоптерів з десантом в сторону Чорнобаївки.
Зателефонувала подруга : " тут над Олешками десант і шт 50 гелікоптерів. І нескінченна колона військоової техніки в бік об'їздної траси". І вибухи. То ближче, то далі...та пройшов день 24.02.
25 вибухи і постріли вже стали ближче. І ми вирішили їхати в Миколаїв ( там будинок з великим надійним підвалом). Зв'язалися з всіма кумами. Запропонували їхати з нами /скористуватися нашім будинком у Херсоні.
Їхали " коз'їми тропами" . Бо не знали, як далеко дійшли россійські війскові (((
Поблагодарили(3): oksana1982, rudi, sweetmama
Коли заїхали в Ніко, то були здивовані - наче нічого не відбувпється - люди без суєти йдуть по своїм справам, купа машин...
Приїхали додому. Тиша. Діти прийнялися за свої справи.
Ввечері дізнаємося, до було декілька прильотів по військовому аєродрому. Почався наступний день з якоїсь гнітючої тиші. Був морозець і повітря аж тремтіло від напруги. А пообіді почалося...
Поблагодарили(2): rudi, sweetmama
Курсування артилеристів мимо будинку. Гармати, багато. Якісь невідомі авто біля воріт будинку.(як потім вияснилось то була тероборонаі - біля нашого дому була площадка для спостереження, бо навпроти було ідеальне місце для висадки ворожого десанту). А потім почали працювати гармати. Все ближче і пропала електрика.
Вибухи все частіше і сильніше. І ми перебираємося в підвал. Принаймні ночувати, бо дні зазвичай були більш- менш тихими.
Так без електрики, з періодичним включенням генератора ( підзарядить телефони і прогріти будинок) ми пробули до 3 марта. Моя нервова система почала про себе нагадувати - не їла 4 дні, страшенний рвотний рефлекс на любий подразнювач...
Поблагодарили(5): oksana1982, rudi, Олёна, sweetmama, Lissa_2017
4 марта все ще без електрики і з прильотом в 200 метрах від будинку ми приймаємо рішення виїзжати. Речі склали за півгодини. Бак повний, ще каністра в запасі.
Спочатку думали на Одесу. Стали в чергу
на міст потрапили в центрі міста в затор під час тривоги. Повернулися додому вже під вибухи гармат вдалині та ворожий літак над містом. Машину не розвантажували.
7 годин ранку 5 березня ми знову виїхали, як тільки стмхли гармати. Цього разу, нам треба було перебратися через 1 невеличкий місточок. Але дорога була небезпечнішою - бо пересікалася з трасою, якою орки пішли на Вознесенськ.
Блокпости. Всюди. Багато. Фух. Ми на трасі. Зазвичай забита машинами. А тут ми одні. Десь за 50 км по трасі спалені авто.... і погляд вдалину. Бо навкруги посадки і що в них може знаходитись, невідомо. Їхали швидко. Ось і Кіровоградська область. Поважні військові на блокпостах. Розпитування про обстановку навкруги під час нашої подорожі.
Трішки видихнули. Але ми не знали, що нас чекає попереду
Поблагодарили(4): M!racle, oksana1982, rudi, sweetmama
А чекав нас наш шлях довжиною в майже 2 роки...
Кіровоградська траса була майже порожня. Ми зраділи - доїдемо швидко. Але не тут то було. Як тільки ми перетнули кордон Кропивницького ми зрозуміли, що марно зраділи. Караван машин, незліченний. Черги на заправках. Похмурі обличчя людей. Страх і невідомість у погляді. Їхали довго 14 годин, замість 6. Постійне озирання навкруги і страх, особливо коли літали вертольоти і літаки. Поїздка під час комендантської години. Перевірка на блокпостах (було дуже багато. Але всі були чемні. І ставилися з розумінням). І нарешті зустріч і сльози. Ми мали зустрітися на день пізніше, на концерті в Києві. А не так.
Розмови, розмови... плани.
І тиша. Тільки нескінченний потік машин з Києва. Так пройшло 2 дні. І ми все ж вирішили їхати далі. Сльози... багато сліз. Старша донька вирішує залишитися, бо її партнер ( на той час) не може виїхати. 7.03 ми вирушили далі.
Поблагодарили(5): M!racle, oksana1982, rudi, Олёна, sweetmama
Наші знайомі виїхали 2 дня раніше. Вони вмовили нас їхати до них. На той час вони перебували в Молдові. Вирушили. Але не центральними дорогами. Більш- менш добралися до Могільов-Подольського. Доволі швидко. Але в 6 годин черга стала. Як виявилося потім - комендантська година до 5 ранку. Як тільки дали добро на проїзд, вирушили далі. Зустріли пару. Мати з сином. Вони просили взяти з собою маму до кордону. Бо хлопчина не виїздний. Але у нас в машині, нажаль, не було місця. Ніколи я не бачила стільки болю і відчаю в їх очах (((. Люди були з Харкова.
Кордон пройшли швидко. Без ніяких питань з обох боків. Правда деякі наші співгромадяни були дуже невдоволені, чому нас при наявності 3 неповнолітніх людей і повного пакету документів випускають, а їх з 3, але від різних браків і без підтвердження, ні.
Ось і Молдова. І можна трішки видихнути...
Поблагодарили(4): M!racle, oksana1982, rudi, sweetmama
Сніжило. Попереду 300 км . Знайомі нас чекали.
Зняли етно- готель (единий який підійшов для такої кількості людей). Не новий. Але затишний, теплий ( особливо після тижневого перебування у підвалі при +12) і з горячею водою ( дома вона теж була. Але старалися багато не користуватися. Бо не знали чи буде пальне для генератора). І тиша. Що було найдорогоціннішим. А ще нормальна горяча їжа. Діти почали трішки відходити і не оглядатися на кожний громкий звук
Поблагодарили(5): M!racle, oksana1982, rudi, Олёна, sweetmama
Почалися пошуки житла. Молдова не розглядалася - бо там Придністров'я і не відомо що " цар" може уткнути знову.
Польща? Словакія?
А опинилися на Кіпрі )))
Так-так. На Північному Кіпрі. Наші знайомі, які були з нами в Молдові запропонували нам свою другу квартиру там. Вони теж вирішили їхати туди. Але вони машиною ( бо з собакою), а ми літаком. В Кишиневі - аєропорт закритий. Вирушуємо в Бухарест. Там живе колега чоловіка. На декілька днів звтримуємся там. Бо снігопаж у Стамбулі і нічого не працєю.
Залишили машину у коллеги і вперед.
Поблагодарили(5): oksana1982, rudi, Олёна, Evka, sweetmama
Трішки розкажу про Кіпр. Ми летіли Бухарест- Стамбул- Ларнака. (1.30+1.30).
Зазвичай, при прильоті дозвіл на в'їзд дають на 90 днів. Нам дали на 60. Чоловікові на 90. Чому так, не знаю.
Ми арендували машину і поїхали у місце нашого тимчасового перебування. Котеджне містечко а 15 хв від Гірне.
Там ми прожили майже 2 місяці і весь цей час шукали далі. Тепер розкажу про + і -:
Перше і головне, на травень 2022 року там було не дуже багато мешканців з сусідньої країни агресора. Не так як на південній частині острова.
Друге- доволі тепло( як для березня) і в цих містечках є бассейни з підігрівом. То ж діти могли трішки побавитися.
3. Чисте море.
4. Різноманітність продуктів середня.
5. Є цікаві історичні місця.
Плюси на цьому закінчуються.
- машини тільки з правим кермом. Я побоялася брати. Бо навичок правосторонього водіння не має.
Якщо ти живеш на відстані від міст, то проблематично з таксі. Дуже дорого. То ж треба підлаштовуватися під когось, хто мобільний в цьому питанні.
Там де жили ми, 1 єдиний магазин був в 1 км. Але дорога до нього небезпечна (вздовж траси). То ми їздили в магазин раз на 2 тижні ( добре холодильник великий був)
Будинки в котетжних містечках не пристосовані для холодного періоду року. Вікна тонкі, кондиціонери не справляються. А іншого опалення не має.
Доволі часто вимикали світло (ввечері). Але були генератори потужні, то в нас було.
Шкіл і тренувань, щоб підходило нам, ми не знайшли. Вірніше, 1 тренування знайшли, але тренер ярий " любітель царя пу" тому ми не пішли туди.
Підходив другий місяць нашого перебування там і треба було вирішувати - вилітати з Кіпру і повертатися, чи вже ні
Ми вирішили - ні.
Дякуємо колегам за гостинність. Ми путуємо далі.
Поблагодарили(4): oksana1982, rudi, Олёна, sweetmama
Прилетіли в Бухарест. Переночували і вирушили далі.
Вирішили ми поїхати на 3 місяці в Македонію. Це була перша країна в яку я потрапила на початку 1998 року. Потім чоловік працював в Косово і ми частенько влітку їздили на відпочинок у м. Охрід. Тим більше, знайомі які там живуть, сказали що допоможуть з пошуками житла.
Сербію проскочили транзитом. А в Косово вирішили заночувати. Відпочити і зустрітися з колегами.
Столиця Косово з 2011 року, а саме тоді ми останній раз там були, стала гарніша. Багато нових будівль, хороші дороги і сервіс.
До кінцевого пункту нам 300 км.
І як тільки переткнули кордон Косово, неначе вернулись у минулий час. Все завмерло... Трасса Гостівар-Охрід, будівництво якої почалося в 2009 досі не завершено. І не знаю, чи буде. А проєкт був дуже класний. Шлях оминаючи вузькі ділянки гірських доріг і на 80 км коротший.
Ось і Охрід. Нічого не змінилося. Все так же пенсіонери прогулюються вранці біля озера, а в обід попивають чи то пиво, чи ракію в тіні дерев.
Заселилися. Але виявилося купа недоліків, що не було на фото і які не дуже хотіли виправляти. Почали шукати інше житло.
На наступний день приїхала старша донька ( малі не знали про це. Вони навіть не повірили, коли побачили її. Ото радощі були ))
Поблагодарили(3): oksana1982, rudi, sweetmama
Квартира, поряд зі старим містом стала нашим тимчасовим домом на 3 місяці.
Пошалися пошуки тренувань і шкіл.
Тренування знайшли. Але всього на місяць. Бо влітку вони всі ідуть на одмор.
А от зі школою не пощастило. Більш- менш пристойна тільки в Скопье ( викладання на англійській мові. Місцеві школи або тільки македонська/албанська.)Але ми не розглядали це місто для проживання - влітку ну дуже спекотно і прляво.
Тому ми шукали далі.
Поблагодарили(1): sweetmama
2 місяці пошуків шкіл і житла. І ось в інсті я натрапила на допис знайомої, що вони відкривають кав'ярню. В Хорватії. В невеликому приморському містечку. Показала чоловікові. Подивилися фото. І вирішили - їдемо! Але тільки за місяць. Бо вже заплатили за квартиру в якій жили.
Ми дуже швидко знайшли школу ( з умовою 3 дні в місцевій і 2 онлайн в українській). Житло зняли на 10 днів.
І місяц могли трішки розслабитися.
Але не дуже, бо я зламала палець. З першого разу, у місцевих лікарів не вдалося дз поставити. Рентген аппарат дуже старий ( і не побачили перелому.
За 2 дні- пов'язка на 4 тижні (але при нагрузках болить до сих пір з літа 22 року)
Поблагодарили(1): sweetmama
Показать сообщения:   
Начать новую тему Ответить на тему
Часовой пояс: GMT + 3


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах