Подорож sweetmama починається тут)

Давно хотіла зробити тут щоденника.
Заодно тренуватимусь українською писати.
Далі буде завтра..

Вчора писала, писала, і вибило.
Що ж, вранішнє вітання з Харківської області. ☕
Вчора був мегапродуктивний день!
Підтягнули медичні хвости, що з-за війни з'явились:
1. Зробили доньці два щеплення - КПК і 4ту АКДС, і таким чином маємо всі щеплення по графіку і вільні до 6 років;
2. Зробили їй аналіз крові, гемоглобін в нормі.💪
3. Я нарешті зустрілась зі своїм гінекологом, у якого спостерігаю свої вузлики до війни ходила на контроль раз на півроку, а це вже рік не була. Результат чудовий! Радить поставити Мірену, а раніше була мова лише про оперативне лікування, нині він за те і не згадав.

А також провідала мою дорогу тітоньку, яка в свої 70+, після двох інсультів (всі цього року, один за одним) демонструє характер справжнього бійця. Може сидіти, ходити під руку, і ясність думок практично збережена, хоча заговорюється, не без того.

Додам, що вчора в місті було гучно. Коли підходила до кабінету УЗД, почало ППО хлопати, думаю - йомайо, раз на рік вибралась і на тобі, зараз світло виб'є. Але все було ок, йшла до тітки, хлопнуло в іншій стороні. А от коли в неї вже сиділа - прильот 🚀, в віддалену від нас частину міста, і я зрозуміла, що відвикла від прильотів за місяці проживання в іншій частині України. В мене аж скрутило живіт, а на другому прильоті я на стільці підстрибнула.
Та й таке.

Ще з цікавих подій останніх днів - зробила першу в житті фотосесію і отримала пропозицію роботи, неочікувану. Дуже тривожно, що не справлюсь, але спробую, бо хочу грошей і досвід. Та й робота віддалена, хоч не на людях стресувати ото)

Піду трошки повишиваю, поки малеча спить.

добавлено спустя 6 минут:

Трохи напишу про себе.
Я мама двох діток з Харкова. У мене син 12 років від першого шлюбу, і донька 1 р.9 місяців - від другого. Мій район з початком війни стали моцно бомбити, тому я з чоловіком, дітьми і моїми батьками спочатку виїхала в область, а в квітні з дітьми переїхала на Львівщину, згодом до мене приїхали батьки. Чоловік залишається в Харківській області і цей розрив родини крає мені серце, з урахуванням того, що він поки що не в армії, але може туди піти, крає серце втрачений час, який могли б провести разом. Донька його дуже любить. Але наразі я не бачу прийнятного вирішення цієї ситуації.
Чекаємо весни.
А до того їздимо періодично в гості. До себе додому.

Перша з початку війни ніч вдома.
Це - :kiss: :kiss: :kiss:
Донька майже виросла зі свого ліжечка і стульчика за цей час.
Гралась з татком і іграшками.
Просто жити у себе вдома. Блін. Я то всьо не зможу й описати, словами.
Сьогодні зайшли з малою зробити мені панораму зубів. Потім в Сільпо. А після шопінгу виявилось, що автобуси йдуть заповнені. І я тягла в одній руці малу під мишкою, в другій пакет, по темному району і була щасливою.
***
В мирний час кожен новий рік у мене були обміни листівками і посилками. Нині одну посилку відправлю завтра і все.
***
Я вирішила поставити в зйомну квартиру регулятор струму, щоб відсікати зайве і зберегти техніку. Бо чула від людей, що дають струм 270 і техніка згорає.
Нижню планку електрик виставив 200. Через півдня я попросила його поставити 180, бо котел не запускався а холодильник весь час клоцав туди-сюди.
Поставив 185 і сказав, що менше не можна.
Карочє, я хотіла зберегти хазяйську техніку від псування з-за стрибків струму, а вийшло що зробила нам нерви, бо напруга в мережі часто низька і у нас тепер світло вимикається в квартирі коли хоче, це незручно.
Чоловік у своєї матері 165 виставив.
А тут я не хазяйка і кажуть що не можна менше 185. Ну, хай буде.
***
Харків.
Людей і дітей більше, транспорту, магазинів відкритих. Зустріла красиву вагітну жінку.
Вікна світяться. Більше ніж влітку і восени.
Мені не віриться, що я оце зараз лежу в своїй квартирі. Мамі пишу - мам, мені то всьо сниться))) А мама звісно рада за мене, але й трішки заздрить, бо дуже хоче додому. Вона не була в Харкові з квітня.
***
Це були насичені дні. Дуже. Переосмислення багатьох речей.
Можливо напишу колись.
Одне знаю точно, я скоро повернусь додому, дитині потрібен батько, мені потрібен чоловік і дім, моє місто.
***
Я стільки речей вивезла влітку, бо боялась прильоту в дім. Хотілось зберегти. Позавчора дістала свої книги...найулюбленіші вивезла, і стояли півроку вони в сараї в області. Взяла в руки...тепло так..неначе давні знайомі.
***
Завтра в путь. Якщо не помиляюсь, це буде моя 13-та подорож поїздом в цьому році. Я три рази їздила до Польщі і три рази до Харкова.
***
Цього року я вперше в житті:
- зробила гель лак
- поставила зубний протез
- побувала за кордоном у дорослому віці (якщо одноденні уікенди в прикордонному місті так можна назвати))
Ну і вперше за 12 років схудла з 75 до 67 кг, наступна ціль - 62.💪
***
Що я хочу отримати в 2023?
- стабільну вагу 62-63
- хорошу фізичну підготовку
- навчитись азам медицини, уколи, турнікети і т.д.
- продовжити робити зуби
- працювати
- можливість для дітей офлайн садочка й школи.
Останнє мало від мене залежить, оскільки я планую все це вдома, а вдома поки що єбурять час від часу ракети і про офлайн не може бути мови. Але наприклад у сина є направлення в охматдит, обстеження, психіатрія, і я б таки хотіла туди з ним попасти.

Піду посплю кілька годин, завела на 5.50 будильник, багато справ завтра.

Для мене сьогодні типу новий рік вже, бо більше родиною ми цього року вже не зберемось.
Ялинкові гілки нарядила, повечеряли, завтра піцу зроблю. Гірлянда світиться.
Я вдома...

Хочу, щоб 2023 рік зберіг якнайбільше українських життів.
Будь ласка.🙏
І - традиційно - хочу достатку і щоб нічого не боліло, і хочу терпіння відростити здоровенне, як гора)
Нині це корисна опція.

🎄🎄🎄

Трохи пірнула в депресію, як завжди, після подорожей додому. Не хотілось писати, спорту, нічого. Ходиш по місту і не розумієш що ти тут забула. Тим більше свята, у людей в хатах ялинки світяться, люди з церкви в свято додому йдуть, а твій дім, бляха, за 1000 км, коротше відчуття безтолкового гімна в ополонці, шо бовтається собі ото.
З цікавого, у нас поламався котел і ми вже 5 діб без опалення живемо і доволі непогано, +16 тримається, не падає. Але вартість ремонту, напевно, буде більшою за вартість зекономленого газу.
Попереду два тижні канікул. Хочу з дітьми з'їздити в Червоноград подивитись на дідуха (це такий стародавній український символ з колосків пшениці, величиною з ялинку), в центрі поставили. І у Львів в музей електрифікації, якщо зможу записатись на екскурсію, це син хоче.
Вже два дні як підраховую калорії, щоденна норма 1530, це невеличкий дефіцит. На спорт сил щось нема.
Далі буде...

Привіт, щоденнику.
Перелік моїх досягнень за останні два місяці:
- з'їздила з сином в музей електрифікації у Львові;
- звела флюс під зубом назад в хроніку лінкоміцином (не сама, під керівництвом лікаря)) і витратилась на КТ знімок щелеп в Червонограді;
- отримала перше ТЗ по копірайтерській роботі і зараз вже його дописую, і мене вже навіть авансом похвалили
- зїздила в Харків, походила по своєму району, прибрала в квартирі трохи, випрала в пралці куртку, блін я за рік забула як свою пралку вмикати, блііін
- отримала в поштову харківську скриньку листівку, яку відправила сама собі у січні з Львівщини. Ми розважались, як могли.

Далі буде, пішла дописувать статтю.
П.с. насправді, робота це класно, відволікає від бескінечного контенту в чатіках телеграму і різних звуків надворі, але ще й від родини відволікає, це не дуже класно.
П.п.с. три ракети недалеко гепнуло, дім трохи вібрував, таке відчуття брр.

Сподіваюсь наступний пост буде не суцільне ниття бо нагрібає. Я типу марку тримаю. Але то завтра.