"...З радощі про те, що людина народилась на світ,
пам'яті про біль вже немає... " Св.Письмо
Вагітність була дуже бажаною, через 5 років, з них 2 пасивних, та 3 активних років планування, у нас з Господньою допомогою появилось це чудо.
Протікала вагітність чудово. Хоча на УЗД постійно ставили загрозу, та вкорочену шийку матки, нам вдалось доходити до 38 тижнів та 3 дні по першому УЗД в 10 тижнів.
Передвісників пологів було чимало - зниження ваги, пропав апетит, сильні тренувальні перейми, опущення животика за 2 тижні до пологів.
31.01.2012 в 12.00 год ми ходили на плановий огляд до лікаря. Підтвердила розкриття на 1-2 пальці. Сказала, що на днях народимось. Прийшла додому, поїла вареників смачно, накупила всяких "вредностей", сухофруктів (з'їла багатько фініків, попила чаю з листя малини), поїла добре і лягла спати. Проспала годин з 5-6, так міцно і солодко давно не виходило. В 22.00 чоловік запитав чому я кривлюсь періодично, і попросив на комп'ютері порахувати перейми. Періодичності не було, але тривалість була 20-30 сек, в проміжках між 3-4 хв. Подзвонили лікарю, вона сказала, що приїдьте в пологовий будинок я просто зроблю КТГ. Я прошу, щоб це зробити зранку. І тут у мене почало текти, прозора рідина, і слиз з прожилками крові відходити, очі круглі, розумію, що це початок родової діяльності і зволікати немає змісту. Охопила паніка трохи, що пакети не зібрані, ми все що могли поскидали в одну сумку, я не встигла помитись і так в піжамі поїхали в роддом. А на дворі - 29 градусів морозу. Машина на дизельному пальному, довго прогрівається, а в мене в голові тільки одна думка, тільки, щоб встигнути доїхати. Через 20 хв потрапили на місце. Огляд показав розкриття два пальці. А перейми не болючі, терпіти можна, думаю собі чому всі так бояться пологів, це навіть цікаво. Застосовую всі техніки дихання, чоловік допомагає, погладжування спини не допомагає, тільки погладжування живота, терпимо перейми на стоячи і ходячи. Дихання рівномірне глибоке, вдих носом, видих ротом поволі. Сила переймів зростає, уже починає допомагати поза на четвереньках і покачування вліво і вправо, мяч не допомагає. Дихання - вдих ротом, видих носом допомагає. Періодичність 2 хв 30 сек, тривалість 30 сек. І так промучившись до 04.00 год лікар побачила, що розкриття лише 3 пальці, тобто все йде поволі, і у мене сил не буде на потуги, приймає рішення колоти Ношпу, Атропін і ставить систему з солями. І тоді почалась жара!!! Хоча в передродовій палаті було всього 16 градусів тепла, я вся була мокра. Просили мене не стримуйся кричи, якщо хочеться, а все думаю, а я ж тоді розбуджу тих, що сплять після пологів

Так і терпіла мовчки. Пережити перейми на лежачи це просто неймовірно важко! Я починала думати, що вже більше не маю сил, що робіть мені що небуть, щоб це все припинити, але негативні думки тільки все ускладнювали. Дякуючи чоловікові їх вдалось пережити, він масував мені спину, а я царапала і стискала руку (зараз у нього синці там

) Постійно говорив, що я молодець, що ще трошки, підбадьорював. Допомагав тоді мокрий рушник на лиці, а також те, що я старалась думати в голові: я хмаринка...я лечу... я легенька, це так прикольно, я болю не чую, то просто дискомфорт, я скоро побачу свою кровинку... саме така медитація дуже відволікала і біль відчувалась значно меншою. До 06.00 год вже було повне розкриття. Почало тужити. Я попросила чоловіка вийти, щоб не заважав лікарю. І тут виявилась ще більша проблема, я не вмію тужитись... Ніяк не вдавалось надовго затримати повітря, видувала зашвидко, або тужилась в лице, і тут я побачила як вміє кричати лікар

, пару не зовсім ніжних слів, що миттєво протверезили мене і я зрозуміла специфіку. Треба вдихати на повні груди і чекати потужного відчуття, і так наче виштовхувати тампон чи сходити в туалет, це звичайно дуже важко, і так за потужний період зробити тричі, легенько видихаючи і знову вдихаючи повітря. Потім попросили перейти до родової палати, а йти дуже важко, оскільки голівка низько. Там за три потуги вдалось народити моє щастячко. Він не кричав, а просто сопів. Добре що я це чула, і вже через пару секунд він закричав у руках неонатолога. Йому дали 8/9 балів по Апгар. Потім його приклали до грудей і він трішки посмоктав молозиво. Плацента народилась легко. І мені почали накладати один зовнішній шов. Порвалась тільки через те, що закінчилась потуга і не маючи сили я повинна була тужитись оскільки голівка наполовину була уже в родових шляхах і штучно тужившись і завдяки лікарю-акушеру, який трішки підштовхнув синочка, вдалось його народити швидше.
І тут мене зашили й попросили нас через 15 хв іти в сімейну палату, оскільки на черзі ще дві рожениці, а крісел тільки два. І так пішки я пішла в кімнату, трішки крутилась голова.
А дальше це вже нова щаслива історія...
Предупреждение от модератораПредупреждение от модератора Панда :
добавлено на сайт