Ти будеш татом, а я мамою...

Чому люди «заводять» дітей? Навмисно вживаю саме це слово, бо багато із нас, треба зізнатися, появу малюка сприймають не як надзвичайно важливу подію, а як придбання потрібної речі — атрибута достатку, сімейного благополуччя, повноцінності членів подружжя тощо. І хоча розрахунок існує тільки на рівні підсвідомості батьків, дитина відчуває його інтуїтивно. А це негативно впливає на фізичний і психічний розвиток сина чи доньки.
Прислухайтеся до порад психолога Оксани Наумич і хай ваша дитина з’явиться на світ здоровою у любові й радості.

Відмовтеся від прогнозування статі майбутньої дитини

Передусім подружжя, яке вирішило стати батьками, має спрогнозувати своє майбутнє із новим статусом. Іншими словами провести своєрідну рольову гру, як у дитинстві, — «Ти будеш татом, а я — мамою». Наприклад, хто пратиме пелюшки, хто вставатиме вночі до дитини, хто виноситиме сміття і подібне. Жінка повинна продумати, чим буде займатися вдома до народження і після, чи не обтяжуватиме її таке становище в моральному плані, чи зможе вона ділити себе між чоловіком і дитиною.

Варто задуматися і над розв’язанням проблем, котрі принесе народження малюка. Звичайно, треба налаштовуватися на позитивне і не залякувати себе тим, що дитина — це тягар, додаткові клопоти. Однак і створювати картину повної ідилії не можна. Бо батьки ейфоричного типу (які сподівалися, що все буде якнайкраще, а з появою в домі малюка зіткнулися з іншим) не готові до реалій і діють зазвичай неадекватно. Одні відгороджуються від усього — і дитина залишається сама собі. Другі навпаки намагаються збільшити існуючі проблеми («Ой так важко, нічого не встигаємо») — ця гіпертривожність, звичайно, передається синові чи донці. І третій варіант небажаної поведінки — батьки від власного безсилля зганяють злість на дитині, бо не знають, як повести себе в тій чи тій ситуації.

Якщо маєте можливість, з метою визначення ступеня готовності батьківської сфери перед зачаттям найліпше пройти психодіагностичне обстеження на основі котрого психолог дасть вам конкретні поради.

До народження дитини треба готувати не тільки свою свідомість, а й душу. Важливо гармонізувати психо-емоційну сферу. З цією метою перед зачаттям парі бажано кудись поїхати на відпочинок — подалі від шуму великих міст, щоб мінімалізувати доступ, інформації. Постарайтеся в підготовчий період обмежити спілкування із людьми, які несуть для вас негативну біоенергетику. Більше бувайте на природі, відвідуйте церкви, музеї, споглядайте гарні архітектурні споруди, щоб отримати максимум позитивних емоцій. Майбутні батьки, особливо мати, повинні бути задоволені життям. Тільки тоді прийде дитина здорова фізично і духовно, адже мати — провідник між малюком і світом. Намагайтеся в цей період віддатися власним почуттям, відключіться від свого інтелекту, щоб він не тиснув на ваші емоції. Відкиньте мотивацію на зразок «дитина мені потрібна, бо…» (у мене вік, хочу зберегти сім’ю, доведу чоловікові, що я жінка).
Подружжя повинно якомога більше часу проводити разом — спробуйте повернутися до романтичних стосунків. Жінка повинна відчувати постійну підтримку чоловіка. А він має переконувати її і словами, і вчинками, наскільки дорожить нею, що і вагітна вона буде бажаною для нього. Тобто майбутній батько повинне показати, що народження дитини — подія, важлива для обох, а не «я заробив гроші, а ти народжуй».

Готуючись до зачаття, не треба афішувати свої наміри. Поява дитини — це інтимно-особистісне, сокровенне, що стосується тільки двох.

Деякі пари прагнуть спрогнозувати стать майбутньої дитини, дотримуючись спеціальних дієт в період зачаття, вдаючись за допомогою до астрологів тощо. Це — дуже велика помилка, котра може психологічно травмувати дитину. Добре, якщо батьки перебудовуються при народженні сина замість очікуваної доньки. Але часом трапляється, що дитину не сприймають у сім’ї (його, Юрка, не хочуть тато з мамою, бо чекали зірку Марію), або виховують хлопчика, як дівчинку. Пам’ятайте: малюк не іграшка, яку вибирають у магазині за смаком. Не можна програмувати ні стать, ні характер, ні професію майбутньої дитини. Усе має бути в міру — очікуємо доньку, але, якщо народиться син, однаково його любитимемо, бо він — наш, рідний.