Овуляшки он-лайн

все о планировании, зачатии, беременности, родах и детях

... Ушла в себя... Вышла из себя... Была не в себе... Пришла в себя... Зашибись находилась...
Автор
Сообщение
Спойлер:
Поблагодарили(5): Natal@ka, Lilusa, kliya, skrolik, letala
Спойлер:
Поблагодарили(3): oksana1982, Natal@ka, Himichka
Спойлер:
Спойлер:
Поблагодарили(6): Irishka, rudi, Lilusa, iliryna, valentina10, Marsy-Yanka
Спойлер:
Поблагодарили(4): Lilusa, letala, Oksik11, ТаняК
Спойлер:
Поблагодарили(4): oksana1982, Олёна, Lulya, ТаняК
Спойлер:


Спойлер:
Поблагодарили(5): oksana1982, KSUHA, Lilusa, Викторикс, Oksik11
А між тим, весна, сонце, квіти, птахи і так хочеться просто жити і радіти весні. І щоб не було за це соромно, бо десь люди у підвалах, під обстрілами, гинуть грущу , десь руйнуються будинки, університети, фабрики, життя людей, сімей, дітей.
Поблагодарили(4): Lulya, Lilusa, letala, Викторикс
83-й день війни грущу .

Сьогодні день народження мами, сухі вітання здоров'я та мирного неба, без подарунків і святкувань. Жаліється на тата, що йому потрібно кидати палити, бо здоров'я геть не дозволяє, а він відмовляється. Звуть до себе на полуницю і інші домашні смаколики. А я розгублена, не знаю, що його робити. Орки, знов лізуть на Сумщину, наче не дуже активно, і наші відбивають їх, і батьки далеко від кордону, але все одно страшно. І дорога, блокпости, повістки і все таке інше. Але і скучила дуже і не молоді вони в мене. Не вирішили ще остаточно.

Зараз багато вільного часу, водимо дітей на лфк і массаж, їм ще бассейн приписували, але бассейн не працює. Так і зайняті весь день, зранку дистанційна, потім лфк, прогулянки, приготування їжі, іноді, тренування у Даші.

Спойлер:
Поблагодарили(4): KSUHA, letala, Juli-13, ТаняК
Спойлер:
Поблагодарили(4): oksana1982, rudi, Олёна, letala
Спойлер:
Поблагодарили(7): Irishka, oksana1982, KSUHA, Evka, Enigmatic lady, valentina10, ТаняК
Спойлер:
Поблагодарили(3): Irishka, oksana1982, letala
Спойлер:
Поблагодарили(12): Irishka, oksana1982, KSUHA, Олёна, Lulya, Lilusa, letala, Викторикс, Juli-13, Miralissa, Helenna, ElenCH
Спойлер:

Спойлер:
Поблагодарили(1): Викторикс
Спойлер:
Дуже сильно перенервувала сьогодні, думала, що вже до всього звикла і мене ні чим не проймеш. Ага рыдаю . Дуже сильно нервую, коли під час тривог а тим паче масових, когось немає вдома.
Поблагодарили(3): Олёна, Викторикс, Sovushka.
Для історії.
10.10 - Денис повинен був вперше в цьому навчальному році йти до школи на очне навчання. Прокинулась раніше, приготувала сніданок, треба будити дітей - чую сигнал повітряної тривоги. Все одно йду будити, щоб були готові вийти, коли буде відбій. А відбою не було дуже довго, перший масовий обстріл.
Було дуже страшно, ми, знову ховались. Все дуже нагадувало 24 лютого, з однією різницею, ні хто нікуди не тікав....

Потім було 11.10, 17.10, коли в нас погасло світло і ми залишились без зв'язку... Було дуже страшно, бо ні прочитати, що взагалі відбувається ні подзвонити ні до кого, було не можливо. Світла і зв'язку не було десь з 10-ї до 18-ї.

17.10 ракета влучила в інфрастуктуррий об'єму, де працювала сестра чоловіка. Сестра була у відпустці, вона їздила в гості до родичів, її просили вийти на зміну, але вона не встигла приїхати. Це була її зміна. Загинув чоловік з яким вона пропрацювала 10 років. А чоллвіка, який її заміняв декілька днів не могли знайти під завалами, потім почали знаходити частини тіла. Були і інші жертви. Важко уявити стан чоловікової сестри. грущу(((

Страшно кожного дня відпускати дітей до школи, на гуртки, але хочеться, щоб у них було "нормальне" наскільки це можливо і поки це можливо життя.
Поблагодарили(7): Irishka, KSUHA, Олёна, Lulya, Викторикс, Helenna, Sovushka.
Спойлер:

Спойлер:
Поблагодарили(2): кошечка, Sovushka.
Час підводити підсумок року.
Рік був............................................... !
Дуже багато надій і сподівань, багато праці і винагород, але дата 24.02 все перекреслила. Війна! Я була впевнена, що в моєму житті ніколи не буде війни, бо ще не вмерла пам'ять про жахіття 2-ї світової. ((( Перші місяці - то жах, відчуття нереальності того, що відбувається, страх за дітей. Літо для нас було часом перепочинку, ми трішки розслабитись, іноді, навіть, забуваючи про те страшне, що діється. Осінь масовані обстріли, блекаути, страх відпускати дітей до школи і розуміння, що дітям потрібне спілкування і освіта, знову дикий страх. ((( Зима нові випробування. 2022-й рік жаху і смутку, зруйновані міста, скалічені долі, розірвані сім'ї, сльози дітей і стареньких.

На 2023-й рік одне побажання Перемоги Україні, прогнати ворога, повернути землі і людей.
"І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати і будуть люди на землі."

Спойлер:
Поблагодарили(5): Irishka, Олёна, Lulya, Juli-13, Helenna
Спойлер:
Поблагодарили(7): Irishka, oksana1982, KSUHA, Олёна, letala, Enigmatic lady, Borik911
Спойлер:
Поблагодарили(6): Irishka, Олёна, letala, Котёныш, Juli-13, Kristin@
Вкотре, мій розум відмовляється вірити в усе, що відбувається. грущу Підрив плотини Каховської ГЕС - це злочин проти України, страшна екологічна катастрофа і знову ж таки, багато понівечених доль. Люди без домівок, без нічого, добре, коли всі живі. грущу Страшно уявити, всі наслідки, але, навіть, те, що очевидно жахає.

Попри все, дуже хочеться додому. Наче розумію, що поки що краще в Польщі, але серцю не накажеш. грущу Дуже важко переживала той момент, коли ми мали повернутись... Ми ж їхали на 3 місяці пересилати холод... Прямо руки опускались. грущу

Згадується літо минулого року, попри війну, для нас воно було, майже звичним і відносно спокійним. Я з дітьми була у батьків, ми ходили на дачу, купалися в річці, гостювали у свекрухи, ходили до тьоті. А зараз ми бозона де, мама зітхзає, для кого вона всі ті ягоди ростила. Сестра чоловіка, виїхала, свекруха залишилась сама.
Ще на одне літо на рік раніше, знову ж таки в моєму рідному місті, розмова з сестрою чоловіка. "Скоро буде війна, росія нападе на нас. Війна буде довга і кровопролитна". Я звичайно ж слухаю, але не вірю, бо вона хоч і гарна, розумна людина, але іноді її дуже на чомусь зациклюється і її заносить....
Поблагодарили(4): Irishka, oksana1982, Олёна, Kristin@
Спойлер:
Поблагодарили(5): Irishka, KSUHA, Олёна, Lulya, Sovushka.
А потім ми врешті таки заведем кота
І купимо крісло, щоб пити вино на балконі,
Бо формула щастя насправді така проста:
Не мати додатку «тривога» на телефоні,
Не спати в підвалі, на паркінгу, чи в метро,
І скотч не ліпити на вікна в своїй оселі,
І не зажиматись від звуків усім нутром,
Неначе на плечі тобі навалились скелі
А потім ми врешті зустрінемось у дворі,
Обіймемось міцно, так прямо до хрусту в спині
І щиро всміхнуться всі янголи нагорі
(Життя віддали вони власне за мир в країні)
А потім я зможу проспати до ранку ніч,
І тишу у місті лише спів птахів порушить…
І всі ми зумієм зробити важливу річ:
Очистить від страху поранену болем душу
Очистить від скотчу в оселі своїй вікно…
І знову повітря набрати поглибше в груди.
Ми будемо жити, та знаю, що все одно
Ніхто не пробачить! Ніколи ніхто не забуде…

Юлія Олефір

добавлено спустя 8 минут:

Чудові вірші, нажаль про війну, всі знайшли відклик у серці, вечір поезії, спогадів і сліз.
Але вірю, що все ще буде!!!
Поблагодарили(5): oksana1982, annika, Олёна, Lulya, Helenna
Літо, до побачення!
І за все спасибі —
За поля квітучії,
Ліс зеленокрилий!

На твоєму сонечку,
На твоєму хлібі
Скільки сил набрались ми,
Як поздоровіли!

Літо, до побачення!
Побували всюди ми,
Скільки див небачених
Стріли ми навколо.

Ми цієї радості
Зроду не забудемо!
Літо, до побачення!
Здрастуй, рідна школо!
В.Бичко

добавлено спустя 24 минуты:

Якось останні років 9-ть улыбаюсь , хочеться писати висновок за рік, саме по закінченню літа. Що встигли за літо, де побували, що змінилось, Що б хотілось змінити, де побувати.

Літо в цьому році, досить не звичне, бо ми провели його в Польщі. Майже весь перший місяць діти ще навчались,, то він пройшов якось майже непомітно.

Мене попереджали, що літо в Польщі зовсім не таке як в Україні, якось не вірилось. Але зараз мушу визнати, що то є так. Тут немає такої спеки як в дома. Такої довготривалої спеки. Дощі частіші. Були періоди коли вдома було +27 , а тут + 20. Трішки не вистачало Сонця і спеки. В нашому місті є чудові озера,, вони великі, чисті, обладнані і чудові. На них ми встигли побувати аж 3 рази улыбаюсь .
Не завжди виною тому була погода...

Головне, що сталося цим літом - то наша поїздка додому. До сих пір вважаю її дивом. І радію з того, що вона була. Важка дорога, фізично і морально. Але вдома дуже гарно. Побували у батьків, дуже мені того хотілось. Привітали свекруха з днем народження. Діти побачились з вчителями друзями. Як же рано вдома.
Зворотня сторона медалі. Ракети/вибухи йшли за нами. Ми їхали маршрутом Львів - Рівне-Житомир, через день по цим містам пройшли ворожі ракети. Коли були у батьків ми чули як шахед пролетів над нашим домом і як потім його намагались збити. Ми поїхали до Києва, а через день шахед розбомбив школу в моєму місті. грущу . Ми поїхали до Польщі, а наступного дня над Києвом збивали ракети і падали ууламки...
Попри все люблю Україну і хочу повернутись. Хочу, щоб мої діти вчились в Українській школі. Щоб вдома було безпечно. Миру нашій землі!!!

Завтра дата з пісні "третье сентября", дуже дивний день, день народження вже покійного мого свекра і день смерті давно покійного мого дідуся. Пам'ятаю і люблю обох.

А післязавтра мої діти підуть до Польської школи. Дуже змішані почуття з цього приводу... Головне, хай їм все сподобається. Я їх дуже люблю.
Поблагодарили(4): Irishka, oksana1982, Олёна, Lulya
Спойлер:
Поблагодарили(5): Irishka, oksana1982, KSUHA, Evka, letala
Знову страшенно тягне додому. В Київ, скрізь жадібно хапаю знайомі пейзажі, вулиці, магазини, будинки, сквери. Хочеться вдихнути рідного повітря, відкрити очі і побачити свій будинок, або школу, садочок, майданчик, де росли мої діти. Хочу на роботу, зустрітися особисто з колегами. Хочу додому до мами і тата, які в мене, дякувати Богу є.
А між тим страшно, якщо вже виїхали, змогли огородити дітей від війни, то потрібно триматися цього шляху. Все дуже непросто грущу.
Одесагрущу , жахливі новини, в чому винне те немовля грущу , і всі інші люди, дорослі і діти, що загинули під руїнами власного дому....
Згадується інше немовля з початку війни з Маріуполя грущу , а скільки їх ще було грущу .
Поблагодарили(4): Irishka, Олёна, Kristin@, Lissa_2017
Показать сообщения:   
Начать новую тему Ответить на тему
Часовой пояс: GMT + 3


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах