овуляция определение овуляции тест

тест овуляции

беременность

вычисляем дату родов

пол ребенка

регистрация) календарь овуляции) календарь менструации) календарь безопасных дней для секса) календарь беременности)
значение имени) сонник) статьи) форум) барахолка) именины) заболевания) анализы) диеты) книги) рецепты) контакты) овулярик) юзербары) faq) рекламодателю)
регистрация
забыли пароль?
зарегистрировалось:
сегоднявчеравсего
2 5 168285
 
Cегодня празднуют именины
Галактион, Григорий, Роман

Если сегодня зачать ребенка, то ждите малыша к 10августа2020 :)


Здоров'я жінок з порушеннями овуляції


Раздел: Овуляция


порушення овуляції

Спектр змін в стані загального та гінекологічного здоровʼя залежить від клініко-патогенетичних форм ановуляторних порушень у жінки. Провідною патогенетичною ланкою у формуванні патологічних процесів є рівень естрогенів. При вираженій і тривалій гіпоестрогенії переважають зміни з боку судинної, серцево-судинної, вегетативної і кісткової систем. Відносна гіперестрогенія і відсутність прогестерону є факторами, що сприяє розвитку гінекологічної патології: гіперпластичних процесів, ендометріозу, міом матки.

Фундаментальні дослідження останніх десятиліть дозволили дати характеристику діяльності репродуктивної системи на рівні гіпоталамус — гіпофіз — яєчники, а досягнення репродуктивних технологій і фармацевтичної науки зробили можливим використання в клінічній практиці лікарських препаратів, що стимулюють фолікулогенез в яєчниках і відновлюють овуляцію. Все це сприяло реабілітації репродуктивної функції при ендокринних формах безпліддя у жінок. Ефективність лікування ендокринних форм безпліддя досить висока, частота настання вагітності складає 30-80% жінку шо лікується і залежить від клініко-патогенетичної форми порушення, тривалості безпліддя, вираженості патологічних змін в репродуктивній системі, віку жінки, наявності супутніх патологічних процесів.

Більшістю дослідників безперечно визнається, що причинами ановуляторного безпліддя є пошкодження на різних рівнях репродуктивної системи і порушення функції інших ендокринних залоз, а клінічні і лабораторні прояви цих порушень різноманітні і полісімптомние. Однак механізм формування ановуляції єдиний: він полягає в порушенні реалізації звʼязків в гіпоталамо-гіпофіз-яєчники системі. Таким чином, ановуляція є причиною безпліддя і єдиним патогномонічним ознакою ендокринних форм безпліддя у жінок. Внаслідок цього основні зусилля спрямовані на відновлення овуляції і реабілітацію дітородної функції жінок, що досить успішно вирішується.

Вагітність і народження дитини є головним етапом в житті жінки, однак цей етап не займає всє її життя. Відомо, що після народження дитини практично у всіх жінок (більш ніж у 80%) зберігаються вихідні гормональні порушення. Природно, що хворі потребують тривалого довічного спостереження і лікування. Пацієнтки з ендокринними порушеннями безперечно складають групу ризику по розвитку гінекологічної патології.

Разом з тим в літературі не міститься достатньо переконливих і конкретних відомостей, що характеризують стан здоровʼя жінок в залежності від клініко-патогенетичної форми порушення, і, отже, немає рекомендацій що до спостереження та лікування хворих. Подібні дослідження представляються актуальними і внаслідок того, що несприятливий вплив дисгормональних станів на здоровʼя жінки досить добре вивчено і інтенсивно досліджується у жінок преклимактерического і клімактеричного віку.

У звʼязку з цим метою дослідження було вивчення стану гінекологічного та соматичного здоровʼя жінок з різними клініко-патогенетичними формами ановуляторних порушень.

гормональна діяльність яєчників

Матеріал і методи

Обстежено 305 жінок у віці від 30 до 50 років, середня тривалість спостереження за пацієнтками склала 10 років. Розподіл хворих за віком і тривалості спостереження представлено в табл. 1. Всі пацієнтки раніше лікувалися з приводу ановуляторного безпліддя, мали вагітності, що наступили внаслідок індукції овуляції, і народили живих дітей. У 45 (15%) жінок народилися двійні, у 14 (4,5%) трійні, у решти хворих вагітність була одноплодной. Слід зазначити, що 113 (37%) жінок піддавалися повторним курсам лікування і вдруге народжували дітей, з них 2 пацієнтки вже мали двійнят. Обстеження після завершення індукованих вагітностей включало: 

  • аналіз скарг і стану менструальної і генеративної функцій, загальний і гінекологічний огляд, огляд молочних залоз, обстеження за тестами функціональної діагностики, загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові з визначенням фракцій ліпідів і коефіцієнта атерогенності, електрокардіографію;
  • Рентгенографію черепа і турецького сідла, ядерно-магнітний резонанс головного мозку, мамографію;
  • Ультразвукове дослідження органів малого тазу;
  • Електроенцефалографію;
  • Монофотонную абсорбціометрія для визначення мінеральної щільності кісткової тканини;
  • Лапароскопію і біопсію яєчників (за показаннями);
  • Гістероскопію і біопсію ендометрія;
  • Морфологічне дослідження біоптатів яєчників і ендометрія;
  • Визначення в плазмі крові концентрації ЛГ, ФСГ, тестостерону (Т), естрадіолу (Е 2), прогестерону, дегідроепіандростендіона, кортизолу, пролактину (ПРЛ), ТТГ, трийодтироніну, тироксину радиоиммунологическим методом;
  • Медико-соціальне анкетування.
Таблиця 1. Розподіл хворих за віком і тривалості спостереження
Вік, роки число хворих Тривалість спостереження, роки
до 30 23 1,9 0,8
31-35 79 4,2 1,1
36-40 124 6,8 2,1
41-46 47 8,5 1,9
46-50 25 10,1 3,2
старше 50 7 13,5 3,8

Обстеження проводилося в динаміці, кожні 6 міс пацієнток викликали для консультації, при якій вибирали необхідний набір діагностичних тестів.

Результати та обговорення

Дані медико-соціального анкетування, проведеного хворим до настання вагітності і після народження дитини, свідчили про те, що дітонародження сприяло соціальної та психологічної адаптації жінок і підвищення якості їх життя. 97% опитаних жінок вважали, що стан їх здоровʼя вимагає ретельного спостереження. Разом з тим переважна більшість жінок незадовільно оцінювали якість наданої їм за місцем проживання медичної допомоги. Більш того, близько 70% жінок з важкими формами порушень репродуктивної системи взагалі не зверталися до лікаря, побоюючись здивування з приводу методів досягнення вагітності та неадекватної оцінки стану їх здоровʼя.

У табл. 2 представлені клініко-патогенетичні форми порушень, виявлені нами у досліджуваної групи хворих, і методи індукції овуляції, використовувані для досягнення вагітності.

Таблиця 2. Клініко-патогенетичні форми порушень і методи індукції овуляції (n = 305)
Клініко-патогенетична форма кількість жінок вид лікування
Гіпоталамо-гіпофізарна недостатність 65 (21%) лМГ + ХГ ЛГ-РГ
функціональна гіперпролактинемія 71 (23%) парлодел
недостатність яєчників 21 (7%) Перенесення заплідненої донорської яйцеклітини на тлі ЗГТ
СПKЯ 148 (49%) KЦ лМГ + ХГ 
ДД + лМГ + ХГ
Примітка. лМГ — людський менопаузальний гонадотропін; ХГ — хоріонічний гонадотропін; ЗГТ — замісна гормональна терапія; КЦ — кломифенцитрат; ДД -декапептіл-депо.

Аналіз результатів динамічного клініко-лабораторного обстеження хворих дозволив нам прийти до висновку, що визначальним в стані гінекологічного та соматичного здоровʼя пацієнток є рівень естрогенів в плазмі крові. Виходячи з цього принципу всі пацієнтки були розділені на дві групи.

  • Хворі 1-ї групи характеризувалися низькими концентраціями естрогенів в плазмі крові (Е150 7,8 нмоль / л), при цьому значення гонадотропінів були низькими або базальними (ЛГ 7,8 2,1 МЕ / л; ФСГ 5,2 1, 8 МО / л) при гіпоталамо-гіпофізарної недостатності і функціональної гіперпролактинемії або високими (ЛГ> 30 МЕ / л; ФСГ> 20 МО / л), як у разі недостатності яєчників; концентрація інших гормонів не відрізнялася від нормальних величин, виключаючи функціональну гіперпролактинемію (ПРЛ 2250 178 МО / л). У 84% пацієнток цієї групи не було самостійних менструацій, і лише у 16% жінок мало місце порушення менструального циклу за типом олігоменореї. 1-ї групи пацієнток склали хворі з гіпоталамо-гіпофізарної недостатністю, недостатністю яєчників і функціональною гіперпролактинемією.
  • До 2-ї групи включені пацієнтки з синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ), які характеризувалися порушенням менструального циклу в основному (у 82%) за типом олігоменореї, при цьому у 29% жінок мали місце дисфункціональні маткові кровотечі, у 18% хворих самостійні менструації були відсутні. Концентрація гормонів в плазмі крові; ЛГ — 131 2,2 МЕ / л, ФСГ — 5,8 1,9 МЕ / л, Е2 — 258 2,3 нмоль / л; у 64% жінок виявлена гіперандрогенія (Т — 2,9 0,8 нмоль / л), у 17% — гіперпролактинемія (ПРЛ — 980 140 МО / л). Результати клініко-лабораторного обстеження хворих підтвердили точку зору на провідне значення концентрацій естрогенів у розвитку гінекологічної та соматичної патології у обстежуваних хворих.

Понравилась статья? Сохрани:


+

Код для сайтов и форумов





Важно!Уважаемые комментаторы! :)
Многие из вас в своих комментариях поднимают такие важные темы, которые, кажется, должны быть вынесены как отдельные обсуждения. О том, что часто в комментариях можно встретить чуть ли не оды думаю и говорить не стоит, а о раскрытии сути некоторых вопросов и подавно. С настоящего времени мы хотим устранить этот пробел, и даем вам возможность выкладывать свои, возможно, не всегда завершенные мысли, к нам на сайт в виде отдельных статей, мыслей, заметок. Если вам это интересно, пишите свои предложения и пожелания по этому поводу, присылайте свои мысли, свой жизненный опыт, статьи и т.д.
Связаться с нами можно по этой ссылке.
комментировать - Здоров'я жінок з порушеннями овуляції Комментировать
* Имя:
Пол: - Женский - Мужской
* Е-mail:
* Комментарий:
* Капча:
триста пятьдесят восемь =
* введите цифровой код
ddd
 
рекламодателю) контакты) к1,к2,к3) овуляшки) 0.0055 2005—2016 © OVULATION
6:0.0056
333