Здійснення багаторічної мрії (ЯІрина)

Вирішила я виділити час і написати свою розповідь про пологи, так як з кожним днем в пам’яті залишається все меньше інформації.

Термін у нас був 1 серпня. Гінеколог в Ісіді ставила 6-те. Мій тато говорив, що нарожу 28 липня, а чоловік хотів, щоб датою народження було просте число) для мене головним було не народити 30-го, так як в цей день ДН у моєї похресниці))

Протягом вагітності у мене виявили гестанційний діабет і, починаючи з 36 тижня, мене ретельно і часто моніторили в Ісіді. І от 19 липня моя гінеколог наполегливо рекомендує мені лягати в пологовий будинок так як всі параметри критично наблизились до верхньої межі. Плюс піднявся тиск і з’явився білок. Нам треба терміново народжувати. Народжувати ми планували в 2 пологовому будинку.

Домовленість з лікарем була. І от телефоную я йому в п’ятницю ввечері і кажу: «приймайте на стаціонар». Це його немало здивувало, але відмовити мені він не зміг і ми поїхали оформлюватись в ПБ. Оформлювали нас близько п’яти годин так як була черга і в палату я потрапила біля 11 вечора. Лікар прийшов у понеділок і сказав, що будемо чекати фізіологічного початку пологової діяльності так як нічого критичного він не бачить.

Ось так я пролежала 11 днів іноді тікаючи додому до 19:00. Абсолютно нічого не відчуваючи, але не насолоджуючись в повній мірі своїм положенням, так як лікарняні стіни не домашні. І от в ніч з 29 на 30 я прокинулась вночі від того, що мене тянув живіт як на місячні. Але вранці все припинилось. Хоча чоловікові сказала, щоб він на всякий випадок взяв в машину перед роботою речі в ПБ))

Весь день я себе почувала добре. Можливо іноді потягувало. Десь о 16:00 приїхав чоловік і забрав мене у ресторан на вечерю. Там уже мене кілька разів прихватило, але не систематично і я вирішила, що нарешті почались тренувальні схватки.

В ПБ я приїхала в 19:00 і з того часу до 20:30 у мене було 6 схваток з різною періодичністю, але досить відчутних. А після того понеслось… кожні 4 хвилини схватка по хвилині. Я пішла до медсестри і мені викликали чергового лікаря, щоб подивитись ситуацію. Чоловікові сказала, щоб збирався і був готовий виїжджати. Подивились мене на кріслі: розкриття 3 см, я в пологах.

Я пішла в палату збирати речі. Також мені поставили клізму.

В 23:00 мене перевели в пологовий зал. Великі зали були заняті і нас помістили в дуже маленький і дуже незручний. Чоловік уже чекав. Поставив класичну музику і зі звуками природи, що нас дуже розслабляло і відволікало. До того часу у мене були схватки кожні дві хвилини по хвилині і 15 секунд. Дуже болючі. Продихувати не вдавалось.

Хотілось кричати. В пологовому залі стали щохвилини по півтори. Я не встигала відпочивати. Як виявилось в мене дуже низький больовий поріг. Ще і ктг поставили… Дуже допомагав чоловік. Я навіть не уявляю собі, як би я народжувала без нього. О пів на першу ночі подивились розкриття — все тіж 3 см!!! При такій частоті взагалі більш не було відкриття!!! Я думала, що уж повне! Лікар запропонував епідуралку. Сказав, що не витримаю до потуг, але я відмовилася. Та через 15 хв чоловік бачучи як мені боляче і важко все-таки викликав анестезіолога і мене почали готувати до укола.

Поставили крапельницю, вкололи обезболююче в спину і власне саму анестезію. Процедура досить неприємна, але витерпіти можна. Епідуралка обезболювала тільки маточні схватки. Все, що віддавало у спину я відчувала. Після уколу постійно було дуже холодно ніяк не могла зігрітись. Мною дуже трусило і тошнило. Але всеодно було незрівнянно легше. Після того мені пробили околоплідний пузир і вийшли води.

В дві години ночі звільнився хороший пологовий зал і нас перевели туди. Біля четвертої ранку я почала відчувати сильний тиск на задній прохід. Прийшов мій лікар і сказав, що почались потуги. Але в мене не розійшовся пузир і лікар сказав, що напевно будемо народжувати «в сорочці», хоча потім йому вдалось руками його до кінця розірвати і питання було знято. ЕА більше не доколювали і ми почали вчитись тужитись. Не скажу, що було легко, але якщо тужитись вірно, то все набагато легше.

Мій лікар дуже допомагав, направляв, підказував. Чоловік тужився разом зі мною передав свої сили як міг, що дуже мені допомагало… О 4:30 стало дуже жарко. Я попросила відкрити вікно. О 4:45 моє ліжко трансформували в крісло і зібрали всю команду.

31.07 о 4:54 на світ з’явилась моя мрія, моє щастя, моя рідна донечка Яринка! 3500, 52 см, 8/9 по Апгар. За що я бежмежно вдячна Богу, чоловікові і багатьом лікарям, які допомогли мені в здійсненні такої, як раніше здавалося, недосяжної мрії!!!

Розривів і розрізів не було. Тільки кілька тріщин.

На сьогоднішній день я знову готова народжувати.

ЯІрина

Качественное протезирование зубов в кишиневе. Приходите